Що таке заповіт і навіщо його складати
Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Його головна мета — передати право власності на майно конкретним людям чи організаціям, визначеним заповідачем.
Без заповіту спадщина розподіляється за законом, тобто між родичами у встановленій черговості (спочатку діти, чоловік/дружина, батьки). Проте закон не завжди враховує особисті обставини, тому заповіт дає змогу зробити розподіл справедливішим і зрозумілішим.
Основні принципи заповіту
- Заповіт завжди складається особисто заповідачем.
- Його можна будь-коли змінити або скасувати.
- Він набирає чинності лише після смерті заповідача.
- Може бути як відкритим, так і закритим (детальніше — нижче).
- Може стосуватися будь-якого майна: квартири, землі, автомобіля, банківських вкладів тощо.
Формальні вимоги до заповіту
Щоб заповіт мав юридичну силу, він повинен відповідати певним вимогам, визначеним Цивільним кодексом України (статті 1233–1257). Основні з них такі:
- Заповіт складається **особисто** заповідачем. Доручати складання заповіту іншій особі за довіреністю не можна.
- Заповідач повинен бути **повністю дієздатним** — тобто досягти 18 років і не перебувати під опікою.
- Документ складається **у письмовій формі** та **посвідчується нотаріусом** (або іншою уповноваженою особою — наприклад, капітаном судна, головним лікарем, командиром військової частини тощо, якщо нотаріус недоступний).
- У заповіті обов’язково зазначаються:
- повні дані заповідача (ПІБ, дата народження, паспорт, РНОКПП);
- дата і місце складання;
- дані спадкоємців;
- чіткий опис майна, що передається;
- підпис заповідача і підпис нотаріуса.
- Якщо людина не може підписати заповіт власноруч (через хворобу чи інвалідність), за її дорученням це може зробити інша особа — у присутності нотаріуса.
Види заповітів
1. Відкритий заповіт
Найпоширеніший вид. Його зміст відомий нотаріусу, який його посвідчує. Один примірник зберігається у нотаріуса, а другий видається заповідачу.
Інформація про складення заповіту вноситься до Спадкового реєстру, тож знайти його після смерті буде нескладно.
2. Закритий заповіт
Його зміст невідомий навіть нотаріусу. Заповідач власноруч пише документ, підписує його, запечатує в конверт і подає нотаріусу. Той запечатує конверт у ще один, підписує і засвідчує.
Після смерті заповідача заповіт відкривається у присутності свідків і спадкоємців.
3. Заповіт із умовою
Заповідач може визначити умову, за якої спадкоємець отримає майно. Наприклад, якщо він закінчить університет або доглядатиме певну особу.
Такі умови повинні бути законними і здійсненними, інакше вони не матимуть сили.
4. Спільний заповіт подружжя
Подружжя може скласти один спільний заповіт, у якому розпоряджається спільним майном. У разі смерті одного з них другий набуває право власності на все майно, а після смерті другого — воно переходить до визначених спадкоємців.
Коли заповіт набирає чинності
Заповіт починає діяти **з моменту смерті заповідача**. До цього часу він не має юридичної сили, а заповідач може його змінити або скасувати в будь-який момент без пояснень.
Якщо після смерті заповідача знайдеться новіший заповіт, чинним буде саме **останній за датою**. Попередні автоматично втрачають силу.
Як змінити або скасувати заповіт
- Скасувати або змінити заповіт може лише сам заповідач.
- Для цього потрібно звернутися до нотаріуса і скласти новий документ або заяву про скасування попереднього.
- Усі зміни також посвідчуються нотаріально та вносяться до Спадкового реєстру.
Коли заповіт може бути визнаний недійсним
Заповіт може бути оскаржений у суді, якщо:
- його склала особа, яка не мала дієздатності;
- він був підписаний під тиском, обманом або у стані, коли людина не розуміла значення своїх дій;
- порушена форма (наприклад, немає підпису, дати або нотаріального посвідчення);
- у ньому є протиріччя або двозначні формулювання;
- зміст заповіту суперечить закону або моралі.
Обов’язкова частка у спадщині
Навіть якщо заповідач не вказав у заповіті деяких осіб, закон захищає їхнє право на так звану **обов’язкову частку у спадщині**.
Її мають непрацездатні батьки, чоловік/дружина та діти померлого. Вони отримують не менше половини тієї частки, яка належала б їм за законом.
Хто може посвідчувати заповіт
Найчастіше заповіт посвідчує **приватний або державний нотаріус**. Проте у деяких випадках (у лікарні, на судні, у військовій частині) це можуть робити:
- головний лікар (або черговий лікар у лікарні);
- командир військової частини;
- начальник місця позбавлення волі;
- капітана морського судна під прапором України.
Як правильно підготуватися до складання заповіту
- Підготуйте документи на майно — право власності, кадастровий номер, техпаспорт тощо.
- Визначте, хто саме буде спадкоємцем і які частки отримає кожен.
- Продумайте, чи є сенс додати умови (наприклад, щодо догляду або виконання зобов’язань).
- Зверніться до нотаріуса з паспортом та ІПН — він складе текст заповіту відповідно до ваших побажань.
- Перевірте уважно текст перед підписанням і збережіть свій примірник у надійному місці.
Скільки коштує складання заповіту
Вартість нотаріального посвідчення заповіту залежить від міста та типу нотаріуса:
- Київ — 800–1500 грн;
- Львів — 600–1200 грн;
- Одеса — 700–1300 грн;
- Районні контори — 400–800 грн.
Додатково може оплачуватись консультація, копії або переклади документів.
Поради від нотаріусів
- Не відкладайте складання заповіту — це не ознака песимізму, а виважений крок.
- Якщо у вас кілька об’єктів майна, краще описати кожен детально, щоб уникнути непорозумінь.
- Періодично переглядайте свій заповіт — життєві обставини змінюються.
- Зберігайте копію у надійному місці, а близьким повідомте, у якого нотаріуса він зберігається.
Висновок
Заповіт — це не просто папірець, а гарантія того, що ваша воля буде виконана, а близькі не залишаться у конфлікті.
Головне — скласти його грамотно, дотримуючись усіх формальних вимог і нотаріальних процедур.
Пам’ятайте: за життя ви можете змінювати заповіт скільки завгодно разів — закон це дозволяє.
А після смерті саме цей документ стане визначальним у розподілі вашої спадщини.
